Juli-Gottesdienst

Am Sonntag, dem 19. Juli, fand in der evang.-luth. Dietrich-Bonhoeffer-Kirche ein weiterer Gottesdienst statt.

Geleitet wurde der Gottesdienst von Dekan Dirk Wessel. Die Anwesenden lauschten aufmerksam seiner Predigt, die jeden von uns an das Wesentliche erinnerte: wie wichtig es ist, miteinander im Gespräch zu bleiben, Freud und Leid des Nächsten zu teilen und niemals gleichgültig zu sein.

Dekan Dirk Wessel:

„Liebeserklärungen können ganz unterschiedliche Formen annehmen. Wenn Ältere Kindern Ermahnungen erteilen oder Strenge zeigen, ist auch das ein Ausdruck von Liebe. Den Eltern ist es nicht egal, zu was für Menschen ihre Kinder heranwachsen. Die Heilige Schrift lehrt uns, nicht nur die eigenen Angehörigen zu lieben, sondern auch Gastfreundschaft gegenüber Fremden zu üben und stets an diejenigen zu denken, die sich in einer schweren Lage befinden.“

Sabine Arnold:

„Das Leben ist in den letzten Jahren komplizierter geworden. Viele Menschen fühlen sich auch in Deutschland bedroht, sie haben Angst vor Armut, Streit und Krieg. Das gilt besonders für die Zugewanderten aus der ehemaligen Sowjetunion und ihre Familien. Es werden Jahrzehnte vergehen, bis Menschen, denen man die Rolle von Feinden aufgedrängt hat, einander wieder die Hand reichen. Und wir bemühen uns weiterhin, unseren christlichen Auftrag zu erfüllen – alles dafür zu tun, dass Gottes Liebe die Menschen erreicht. Wir glauben daran, dass alle Menschen Gotteskinder sind und geliebt werden. Liebe ist stäker als Kriege und Hass.“ 

Zum Abschluss des Gottesdienstes empfingen die Gemeindemitglieder das Heilige Abendmahl.

Nach diesem bewegenden Moment kamen alle gerne bei einer Tasse Kaffee zusammen. Gesprächsstoff gab es reichlich, schließlich kennen sich viele von ihnen bereits seit mehreren Jahrzehnten und gehen diesen Weg gemeinsam.

В воскресенье, 19 июля, в евангелическо-лютеранской церкви им. Дитриха Бонхёффера состоялось очередное богослужение.

Службу провёл декан Дирк Вессель. Присутствующие с глубоким вниманием слушали его проповедь, напомнившую каждому о самом главном: как важно сохранять диалог друг с другом, делить радость и боль ближнего и никогда не оставаться равнодушными.

Декан Дирк Вессель:

«Признание в любви может принимать самые разные формы. Когда старшие наставляют детей или проявляют строгость — это ведь тоже выражение любви. Родителям не всё равно, какими людьми вырастут их дети. Священное Писание учит нас любить не только своих близких, но и проявлять гостеприимство к странникам, а также всегда помнить о тех, кто оказался в беде».

Сабине Арнольд:

«Жизнь в последние годы стала сложнее. Многие люди даже в Германии чувствуют себя уязвимыми, они боятся бедности, раздоров и войны. Это особенно касается переселенцев из стран бывшего Советского Союза и их семей. Пройдут десятилетия, прежде чем люди, которым навязали роль врагов, снова протянут друг другу руки. И мы продолжаем стремиться к исполнению нашей христианской миссии — делать всё возможное, чтобы Божья любовь коснулась сердец людей. Мы верим в то, что все мы — дети Божьи и каждый из нас любим Им. Ведь любовь сильнее войн и ненависти».

В завершение богослужения прихожане приняли Святое Причастие.

После этого трогательного момента все с удовольствием собрались за чашкой кофе. Тем для разговоров было более чем достаточно, ведь многие из присутствующих знакомы уже не один десяток лет и проходят этот общий путь вместе.

У неділю, 19 липня, в евангелічно-лютеранській церкві ім. Дітріха Бонхеффера відбулося чергове богослужіння.

Службу очолив декан Дірк Вессель. Присутні з глибокою увагою слухали його проповідь, яка нагадала кожному про найголовніше: як важливо залишатися в діалозі одне з одним, розділяти радість і біль ближнього та ніколи не бути байдужими.

Декан Дірк Вессель:

«Освідчення в любові можуть набувати найрізноманітніших форм. Коли старші повчають дітей чи виявляють суворість — це також прояв любові. Батькам не байдуже, якими людьми виростуть їхні діти. Святе Письмо вчить нас любити не лише власних рідних, а й виявляти гостинність до чужинців та завжди пам'ятати про тих, хто опинився у скруті».

Сабіне Арнольд:

«Життя останніми роками стало складнішим. Багато людей навіть у Німеччині відчувають незахищеність, вони бояться бідності, чвар та війни. Це особливо стосується переселенців із країн колишнього Радянського Союзу та їхніх родин. Минуть десятиліття, перш ніж люди, яким нав'язали роль ворогів, знову протягнуть одне одному руки. І ми надалі прагнемо виконувати свою християнську місію — робити все можливе, щоб Божа любов торкнулася сердець людей. Ми віримо, що всі ми — діти Божі й кожен з нас любимий Ним. Адже любов сильніша за війни та ненависть».

Наприкінці богослужіння парафіяни прийняли Святе Причастя.

Після цього зворушливого моменту всі з радістю зібралися за чашкою кави. Тем для розмов вистачало з лихвою, адже чимало з присутніх знайомі вже не один десяток років і долають цей спільний шлях разом.